9 б

 Рівні організації живої природи.

Рівні організації живої матерії — ієрархічно супід­рядні рівні організації біосистем, що відобража­ють рівні їх ускладнення. Слід підкреслити, що побудова універсального списку рівнів біосистем неможлива. Виділяти окремий рівень організації доцільно в тому випадку, якщо на ньому виника­ють нові властивості, відсутні у систем нижчого рівня. Наприклад, феномен життя виникає на клі­тинному рівні, а потенційне безсмертя — на попу­ляційному. Під час дослідження різних об'єктів або різних аспектів їх функціонування можуть виділятися різні набори рівнів організації. На­приклад, в одноклітинних організмів клітинний і організмовий рівні збігаються. Під час вивчення проліферації (розмноження) клітин багатоклітин­ного рівня може виникнути необхідність виділен­ня окремих тканинного й органного рівнів, оскіль­ки для тканини й органу можуть бути характерні специфічні механізми регуляції досліджуваного процесу. Біосистеми різних рівнів можуть бути подібні у своїх істотних властивостях, наприклад принципах регуляції, важливих для їхнього існу­вання параметрів.

Розрізняють такі рівні організації живої ма­терії:

               а) Молекулярний: на молекулярному рівні відбуваються хімічні процеси й перетворення енергії, а також зберіга­ється, змінюється і реалізується спадкова інформа­ція. На молекулярному рівні існують елементарні біологічні системи, наприклад віруси. Цей рівень організації живої матерії досліджують молекуляр­на біологія, біохімія, генетика, вірусологія.

               б) Клітинний: клітинний рівень організації живої матерії характеризується тим, що в кожній клітині як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів відбуваються обмін речовин і перетворення енер­гії, зберігається та реалізується спадкова інфор­мація. Клітини здатні до розмноження і передачі спадкової інформації дочірнім клітинам. Отже, клітина є елементарною одиницею будови, життє­діяльності та розвитку живої матерії. Клітинний рівень організації живої матерії вивчають цитоло­гія, гістологія, анатомія.   

               в) Тканинний: тканинний рівень організації живого вивчає наука гістологія. Предметом гістології є вивченні структурно-функціональної організації різних типів тканин. Оскільки тканини утворюють органи, часто говорять про органо - тканинний рівень ор­ганізації живого, характерний тільки для багато­клітинних організмів.

г) Організмовий: у  багатоклітинних організмів під час інди­відуального розвитку клітини спеціалізуються за будовою та виконуваними функціями, часто формуючи тканини. З тканин формуються органи. Різні органи взаємодіють між собою у складі певної системи органів (наприклад, травна система). Цим забезпечується функціонував цілісного організму як інтегрованої біологічні системи (в одноклітинних організмів організмовий рівень збігається з клітинним). Таке функціонування насамперед пов'язане зі здійсненням обміну речовин та перетворенням енергії, забезпечує сталість внутрішнього середовища.  Організмовий рівень організації живої матерії вивчає багато наук, наприклад: ботаніка  - об'єкт дослідження - рослини , зоологія  - тварин, мікологія – гриби, бактеріологія – бактерії, анатомія – будова організмів, фізіологія – процеси життєдіяльності.

               д) Популяційно-видовий: усі живі організми належать до певних біологічних видів. Організми одного виду мають спільні особливості будови та процесів життєдіяльності екологічні вимоги до середовища існування. Вони здатні залишати плодючих нащадків. Особи  одного виду об'єднують у групи — популяції, живуть на певних частинах території поширення  певного виду. Популяції одного виду більш-менш відмежовані від інших. Популяції є не тільки елементарними одиницями виду, а й еволюції, оскільки в них відбуваються основні еволюційні процеси. Ці процеси здатні забезпечити формування нових видів, що підтримує біологічне різноманіт­тя нашої планети. Популяційно-видовий рівень організації характеризується високим біорізноманіттям. На нашій планеті існує майже 2,5 млн. видів бактерій, ціанобактерій, рослин, грибів, тварин.

               ґ) Екосистемний або біогеоценотичний: популяції різних видів, які населяють спільну територію, взаємодіють між собою та з чинника­ми неживої природи, входять до складу надвидових біологічних систем — екосистем. Екосистеми, які охоплюють територію з подібними фізико-кліматичними умовами, називають також біогеоценозами. Біогеоценози здатні до самовідтворен­ня. Для них характерні постійні потоки енергії між популяціями різних видів, а також постійний обмін речовиною між живою та неживою частина­ми біогеоценозів, тобто кругообіг речовин.

                       е) Біосферний: окремі екосистеми нашої планети разом утво­рюють біосферу — частину оболонок Землі, на­селену живими організмами. Біосфера становить єдину глобальну екосистему нашої планети. Біосферний рівень організації живої матерії характе­ризується глобальним кругообігом речовин і по­токами енергії, які забезпечують функціонування біосфери. Надорганізмові рівні організації живої матерії — популяції, екосистеми та біосферу в ці­лому — вивчає екологія.

ЗАКРІПЛЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1.Заповніть таблицю.

Рівні організації	Характеристика
Молекулярний
Клітинний
Тканинний
Органний
Організмовий
Популяційно-видовий
Біогеоценотичний
Біосферний